222-22-22

вересня 24, 2013література

Дорога випадкова служба якесь таксі!
Я не маю вашої картки чи знижки, але
Не зважаючи навіть на те, що так роблять всі,
Бо життя загалом передбачуване й мале,
Та мені неймовірно зле.
Й не важливо врешті, що всі, хто “за двадцять п’ять”,
Засинають одразу, або лиш вдають, що сплять,
У краю самоти ухопившись за ковдри край.
Ніби якщо ти сам – то ти вже сам назавжди,
Ніби все відбулося, тому якщо хочеш – йди,
Або спи і не заважай.
Залишатись чужими безпечний і певний шлях.
Безкінечно далекі і теплі, в таких ночах
Ми вже вкотре ділимо подушку, ліжко, дім.
Ми не будемо друзями, ми не будемо більше так.
Хай нас хтось пробачить, хай хтось тільки дасть нам знак
як прожити з усім оцим.
Оператор безжальний, злий, що єднає нас.
Ми майстри й магістри у досвідах забувань,
Нас не робить ближчими кожен наступний раз.
Розділити безсоння – це допуск за певну грань,
Розділити ж сон – це лише розділити час.
Тож допоки він спить, або тільки вдає, що спить –
Заберіть мене звідси, приїдьте і заберіть.

Катерина Бабкіна

Fireproof

вересня 6, 2013важливо, музика, сумно

You keep a lot of secrets
And I keep none
Wish I could go back
And keep some

You’re fireproof
Nothing breaks your heart
You’re fireproof
It’s just the way you are

You tell me you’re waiting
To find someone
Who isn’t so hopeless
But there’s no one

You’re fireproof
Nothing breaks your heart
You’re fireproof
How’d you get so far?

You’re a needle in the hay
You’re the water at the door
You’re a million miles away
Doesn’t matter anymore

Jennifer you are not the only reason
My head is boiling and my hands are freezing
Jennifer you are not the only one
To sit awake until the wild feelings leave you

You’re fireproof
Nothing breaks your heart
You’re fireproof
It’s just the way you are

You’re fireproof
That’s what you always say
You’re fireproof
I wish I was that way

The National

Сергій Жадан

липня 4, 2013література

І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.

Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.

Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.

Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.

Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.

Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.

Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.

Эдуард Асадов

квітня 8, 2013література

Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!

зима

січня 14, 2013будні, маячня =), море

Зима – время спячки. Хоть я и не медведь, но хочется укрыть себя в теплой норе и проснуться уже весной. Такое себе оправдание ленной бездеятельности. Деятельность моя на этой неделе ограничивалась собиранием пазла и просмотром дискавери.
Еще кормили птиц в Омеге, похожей в это время года на большое озеро. Утки, чайки и лебеди. Красиво.
tumblr_mdwhtzeuxa1rx9drgo1_500.png
А во снах все те же лица, меняются сюжеты и удивляют сцены


Copyright © Сумна Мелодія. All rights reserved.