http://www.ozon.ru/multimedia/books_covers/1000421949.jpg
Читала я цю книжку довго, але це так вийшло через відсутність часу на читання протягом семестру.
В книзі окрім основної лінії інтернет стосунків головних героїв, можна прочитати багато дуже захоплюючих і вражаючих історій з їх минулого життя.
Майже вся книжка побудована на листах головних героїв одне до одного.
Коли я читала той лист Якуба, де він розповідав про Наталью, я ледь не плакала. Не знаю, чому, але більш сподобались і запам’яталися саме розповіді Якуба – про друга Джима-наркомана, про доньку однокурсника – Аню, про любов стосунки з Дженіфер.

Взагалі симпатизую Якубу. Дуже сумна доля, але не дивлячись на попередні негаразди, він ще здатний любити по-справжньому кохати.
Боже, як я чекала банального попсового гепі-енду. але нажаль…

деякі цікавості
виявилося, що те, що розповіла стара прибиральниця з Прінстонського університету про мозок Енштейна, схоже на правду

я тільки після того, як дочитала книжку, дотямила, що в головної героїні нема ім’я!
спочатку була в шоці з себе: щойно дочитала книжку – і не пам’ятаю ім’я головної героїні, хоча імена її подруг та інших другорядних героїв легко пригадувались, але потім виявилось, що і правда не було його. не з проста це так вийшло мабуть…автор вирішив, що вона не заслуговує на ім’я? хіба можна було таке зробити з нещасним Якубом?! :-((
вона ж не любила свого чоловіка, але зробила вибір на його користь, що стало не тільки роковим для Якуба але і зіпсувало її подальше життя.

зі всього, що вічне, найкоротший термін має кохання

люди слідують по трасах, що передбачені долею, або призначенням, – неважливо, як це називається. На якусь мить ці траси перетинаються з нашою і знов розходяться. тільки деяки і украй рідко виявляють бажання йти по нашій трасі і залишаються з нами трохи довше. проте бувають і такі, що існують з нами достатньо довго, щоб їх захотілося утримати. але і вони йдуть далі

З.І. Спочатку я до книжки так ставилась – та фігня якась, банальний сюжет, нічого особливого.
але коли з моїх очей самі по собі полелися сльози після прочитання остнньої сторінки, я вже так не думала…тут мабуть вражає сам сюжет, але як написано, мені щось не дуже сподобалось.