“Самотність в мережі”. Януш Вишневський

http://www.ozon.ru/multimedia/books_covers/1000421949.jpg
Читала я цю книжку довго, але це так вийшло через відсутність часу на читання протягом семестру.
В книзі окрім основної лінії інтернет стосунків головних героїв, можна прочитати багато дуже захоплюючих і вражаючих історій з їх минулого життя.
Майже вся книжка побудована на листах головних героїв одне до одного.
Коли я читала той лист Якуба, де він розповідав про Наталью, я ледь не плакала. Не знаю, чому, але більш сподобались і запам’яталися саме розповіді Якуба – про друга Джима-наркомана, про доньку однокурсника – Аню, про любов стосунки з Дженіфер.

Взагалі симпатизую Якубу. Дуже сумна доля, але не дивлячись на попередні негаразди, він ще здатний любити по-справжньому кохати.
Боже, як я чекала банального попсового гепі-енду. але нажаль…

деякі цікавості
виявилося, що те, що розповіла стара прибиральниця з Прінстонського університету про мозок Енштейна, схоже на правду

я тільки після того, як дочитала книжку, дотямила, що в головної героїні нема ім’я!
спочатку була в шоці з себе: щойно дочитала книжку – і не пам’ятаю ім’я головної героїні, хоча імена її подруг та інших другорядних героїв легко пригадувались, але потім виявилось, що і правда не було його. не з проста це так вийшло мабуть…автор вирішив, що вона не заслуговує на ім’я? хіба можна було таке зробити з нещасним Якубом?! :-((
вона ж не любила свого чоловіка, але зробила вибір на його користь, що стало не тільки роковим для Якуба але і зіпсувало її подальше життя.

зі всього, що вічне, найкоротший термін має кохання

люди слідують по трасах, що передбачені долею, або призначенням, – неважливо, як це називається. На якусь мить ці траси перетинаються з нашою і знов розходяться. тільки деяки і украй рідко виявляють бажання йти по нашій трасі і залишаються з нами трохи довше. проте бувають і такі, що існують з нами достатньо довго, щоб їх захотілося утримати. але і вони йдуть далі

З.І. Спочатку я до книжки так ставилась – та фігня якась, банальний сюжет, нічого особливого.
але коли з моїх очей самі по собі полелися сльози після прочитання остнньої сторінки, я вже так не думала…тут мабуть вражає сам сюжет, але як написано, мені щось не дуже сподобалось.

29 коментарів ““Самотність в мережі”. Януш Вишневський”

29 коментарів

  1. Якраз звідти і качнув :). Щоб взнати чи сподобається чи ні тре попробувати. Дочитаю 5 чи 6 (непамятаю точно який) раз “Майстра і Маргариту” і подивлюся до “Самотності в мережі”

  2. Мені навпаки спочатку сподобалося, та не втрималася, щоб все-все читати, тому багато сторінок перегорнула не читаючи. Мені тоді воно все якось близько до душі сприймалося, а тепер якось не так)
    Інші книжки не читала, та кажуть люди, що жодна з них “Одиночество в сети” не перевершила.

  3. Так, з ім*ям щось не те. Найголовніше, що Якуб на початку розмови сказах, що воно в неї дуже красиве. Хоч він то ім*я знав, та йому від того легше не було…

  4. мені чесно кажучи теж часто хотілося перегорнути поскоріше сторінки, де були історії з минулого, але стримувала себе )

    ага, казав, що красиве, я теж на це наткнулася, окли полізла шукати те ім’я

    в фільмі її назвали Єва, але про фільм зроблю окремий пост

  5. Не всі, мабуть, будуть згодні з Євою, але це самий нейтральний варіант – “перша жінка; жінка, яка зірвала яблуко та пригостила Адама, за були обидва вигнані з Раю”.

  6. від імені чоловіка пише вразливо і щиро, відчуваеється що сам переживав або обдумував щось близьке, особливо про Наталі, Джима, від жінки текст так не зворушуе, так мені здаеться, є неточності, наприклад коли пише про 7 симфонію як шедевр Бетховена,то тут ідеться про Девяту, яка вважається шедевром музики, взагалі читати раджу, а хто бачив фільм, які враження?

  7. справді, виявляється, в тексті нема імені.
    На жаль, я не можу звідти качати… зареєструватися неможливо.
    Але я чомусь переконаний був, що її саме так і звати).
    Перепрошую.

  8. мабуть ви просто читали десь рецензію на екранізацію
    якщо хочете, можу вам записати це кіно. в мене десь на дісках є (але здається комусь віддала, як повернуть – дам знати)

  9. Можливо. Я подивився — навіть у цих коментах є ім’я =).

    Записати? Було б непогано, але не дуже зручно якось. Якщо є можливість, може, краще викласти на http://torrent.share.net.ua/ — там можуть реєструватися не лише уа-іх

  10. я сьогодні вранці по-діагоналі прочитала. Мені не дуже сподобалось. Занадто багато любові, як на мене. Але загалом книжка приємнка. Але чому ти кажеш, що це погано позначилося на їх житті у майбутньому? Ну так, обоє лишися без важливих речей, але гірше не стало, так? Чи я чогось недобачаю?

  11. оу, головний герой ніби помер в кінці – те і погано. під поїзд метро ж. чи то я плутаю?
    давно читала, не так вразила книжка, щоб зараз пам’ятати.

  12. Підкажіть будь ласка, де можна в інтернеті почитати. Не можу знайти…:(

  13. Щойно починаю читати,початок інтригуючий та неординарний:)))Впевнена,що сподобається:)))

  14. як ви читали книгу??!!! там же в кінці пише імя героїні – Наталі Коль. Будьте уважніші

  15. Почуття самотності героїв починає вбивати на самісінькому початку. Перші абзаци перечитувала декілька разів і кожний раз була здивована новими емоціями. Такий глибокий сум, який описується в книзі з першого разу не передається, кожний раз відчуваєш щось нове і вражаюче до нестями настільки, що завчаєш чи не напам’ять.
    Це не проста самотність автора чи головного героя. Це самотність кожної людини, відомий наслідок світової філософії успіху та невдачі. Просто книга поглинута депресивним станом смутку та перманентної печалі, що й посилює самотність.
    Якщо і відносити твори до якогось типу, то цю книгу варто відзначити як сентиментальний твір. Дуже сентиментальний. Читаючи книгу, чомусь стає боляче навіть для читача, який дивується вдалим порівнянням чи описанням емоцій.
    Варто відзначити, що книга не вийшла б настільки вражаючою, як би головний герой не був би настільки меланхолічний. Сум і самотність були для нього постійним відчуттям, що навіть коли автор описує події з минулого, то серед людей Якуб здавався чужим. Але тільки всередині. Таке відчуття, що ніхто не бачить його очей, адже я впевнена, що вони завжди виражали журбу за чимось із минулого…
    Сама книга вразила не тип, що сюжет постійно напружений чи насичений, а саме вдало описаними моментами. Настільки детально, що моментами здавалося, що аж занадто. Ці моменти, від яких ворушиться волосся на голові і роблять книгу чудову. Вони змушують аналізувати все-все, шукати порівняння між власним світом, описаним і світом автора. Бо читаючи книгу, була впевнена, що значна частина переживань автора розкрилися в книзі.
    Це та книга, яка наводить приклади із життя настільки вражаюче, що важко повірити, що насправді є ЩЕ ЩОСЬ ТАКЕ у світі, здається, банальне і просте, але водночас таке рідкісне і приємне. І воно існує, тоді, коли практичність оточуючих звела все чудове нанівець і навіть такі прості моменти уваги і щастя здаються дійсним щастям.
    Хочу лише додати, що якщо автор книги, хоча б на 50 % схожий з головним героєм, я безмежно рада, що в цьому світі залишилися такі люди. Ті, які дійсно вміють цінувати інших. І цінувати настільки палко.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *