блакитні двері до зони митного контролю терміналу Б Бориспільського аеропорту. щасливі обличчя, здивовані обличчя, байдужі обличчя - сотні людей проходять через блакитні двері: маленькі діти у візочках, діти, що сидять на візках з багажем, діти, що ідуть за руку з мамою/татом…більше дорослих: чоловіки в ділових костюмах, чоловіки-французи в кльових шарфах, лисі чоловіки, чоловіки-музики з музичними інструментами, чоловіки з жінками/дітьми, жінки з рожевими сумками, жінки з маленькими собачками, жінки з маленькими дітьми
зустрічаючі, що тримають табличками з прізвищами чи назвами фірм, зустрічаючи, що ліниво читають журнали, зустрічаючі, що нервово дзвонять кудись по телефону, … - зустрічаючі, що рефлекторно обертаються на шум блакитних дверей, які відчиняються, випускаючи нову порцію прибульців.
довге-предовге чекання - а от і він!
сиве волосся і борідка того ж кольору, втомлені, такі рідні очі )))))
дорога. десятки машин за вікном - білі машини, сині машини, машини темно-зеленого кольору, мокрі машини, брудні машини. а на склі вікна ціла купа маленьких та великих краплин і краплинок квітневого київського дощу. по інший бік вікна - сторінки “журналу культурного опору” з цікавими статтями, плеєр та телефон з померлими елементами живлення та якийсь жахливий шансон від водія.
Міст, пробки, світлофори…
південний вокзал. довжелезні черги в касах, тимчасово непрацюючий банкомат Експрес-банку, люди, які кудись поспішають, люди, які ідуть, люди, які їдуть, люди, які їдять, люди, які прибирають, люди, які роздивляються розклад руху поїздів, люди, які когось або чогось чекають.
13 колія, 16 вагон. декілька хвилин спілкування і вже час прощатися (((
метро, що залите морем людей
вулиці, що залиті річками дощу
Останні коментарі