було кльово…
ми йшли,
шукали кращий спуск до золотого пляжу,
шукали місце для нашого наметового містечка,
ставили намети,
готували їжу,
мили посуд водою з моря,
купалися на золотому разом з медузами (бєє, добре хоч вони через пару днів зникли),
ходили високо вгору до джерела за водою,
дивувались незвичному ракурсу сплячої красуні,
бачили біля джерела дуже милу родину похідників - молоді батьки з десь 4-5-тирічний сином (вони були росто суперові!),
грали у різні дурацькі ігри,
спостерігали за безмежним зірковим небом (бачили навіть чумацькій шлях кілька разів),
співали вночі, вже лежачи в своїх наметах (ги-ги, таки собі намети, що співають),
купалися в чистій-пречистій воді на моєму найулюбелнішему пляжику,
розв’язували японські кросворди,
спали вдень, коли було спекотно,
бачили самоній білий парусник десь далеко в морі,
знову купалися,
дивились на сонце, що сідає за гору,
співали вночі біля багаття, (але спляча красуня так і не прокинулась(((, мабуть її може розбудити лише казковий принц ),
розв’язували “да-нєткі”,
розглдали зірки та цікаву форму місяної доріжки на воді,
купались голі вночі :-) (вода майже не фосфорилась, мабуть місяць був дуже яскравий),
збирали речі, коли сонце ще не показалось за горою,
йшли до Балаклави…

гори до джерела вогонь

знову до джерела біля нашого пляжику сонце сідає вечір на пляжі

заключний ранок на Інжирі спляча красуня ідемо додому

похід пройшов, я вважаю, достатньо вдало )) тепер кілька днів не буду їсти каши, та до травня постараюся придбати власний спальник та великий рюкзак