222-22-22

вересня 24, 2013література

Дорога випадкова служба якесь таксі!
Я не маю вашої картки чи знижки, але
Не зважаючи навіть на те, що так роблять всі,
Бо життя загалом передбачуване й мале,
Та мені неймовірно зле.
Й не важливо врешті, що всі, хто “за двадцять п’ять”,
Засинають одразу, або лиш вдають, що сплять,
У краю самоти ухопившись за ковдри край.
Ніби якщо ти сам – то ти вже сам назавжди,
Ніби все відбулося, тому якщо хочеш – йди,
Або спи і не заважай.
Залишатись чужими безпечний і певний шлях.
Безкінечно далекі і теплі, в таких ночах
Ми вже вкотре ділимо подушку, ліжко, дім.
Ми не будемо друзями, ми не будемо більше так.
Хай нас хтось пробачить, хай хтось тільки дасть нам знак
як прожити з усім оцим.
Оператор безжальний, злий, що єднає нас.
Ми майстри й магістри у досвідах забувань,
Нас не робить ближчими кожен наступний раз.
Розділити безсоння – це допуск за певну грань,
Розділити ж сон – це лише розділити час.
Тож допоки він спить, або тільки вдає, що спить –
Заберіть мене звідси, приїдьте і заберіть.

Катерина Бабкіна

Сергій Жадан

липня 4, 2013література

І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.

Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.

Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.

Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.

Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.

Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.

Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.

Эдуард Асадов

квітня 8, 2013література

Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!

Я бы хотела

серпня 25, 2012література

…Я бы хотела жить с Вами в маленьком городе,
Где вечные сумерки , и вечные колокола.
И в маленькой деревенской гостинице
Тонкий звон старинных часов – словно капельки времени.
И иногда, по вечерам, из какой-нибудь мансарды –
Флейта,
И сам флейтист в окне,
И большие тюльпаны на окнах.
И, может быть, Вы бы даже меня не любили…

Марина Цветаева

Тютчев и Яндекс доставляют

лютого 29, 2012література

6_n.jpg
Еще в полях белеет снег,
А воды уж весной шумят –
Бегут и будят сонный брег,
Бегут, и блещут, и гласят…

Они гласят во все концы:
“Весна идет, весна идет,
Мы молодой весны гонцы,
Она нас выслала вперед!

Весна идет, весна идет,
И тихих, теплых майских дней
Румяный, светлый хоровод
Толпится весело за ней!..”


Copyright © Сумна Мелодія. All rights reserved.