Ще вчора я насолоджувалась дотиками літнього Криму - його гаряче сонце та ніжне море тримали мене в своїх обіймах весь день, а вже завтра мене зустріне непривітний Київ - сірим небом, заплаканим від дощу сумним вокзалом, купою похмурих людей в метро та по-осінньому холодними вулицями…
сьогодні похрестили маленьку Ксю ))
прочитала “Трава співає” Лессінґ Доріс. вразило. взагалі люблю, коли красиво написано.
у нас в Севасі, виявилось, продається ШО і Тиждень теж! нуніфігасєбє))
вдома знову 2 дні був повний бедлам - але краще, ніж було при зборах в похід
потім всіх проводила,
хоч подивилась та почитала новини про Грузію - я в шоці,
загубила десь вдома квиток до Києва!!! (вже два дні шукаємо всією родиною…може випадково він опинився в тій книжці, яку сестра віддала дівчинці, що зараз десь в Німеччині? а може хтось з гостей випадково взяв, бо він лежав в такій обкладинці з рекламками та розкладом, в які зазвичай квитки кладуть в касах (хоча це мало ймовірно, бо вже б подзвонили, якби знайшли)
завтра поїду за новим (може хоч з Сімфера вдасться взяти щось, ех-ех)
залишилось 2 тижні канікул і майже ніяких конкретних планів на цей час (тобто ніяких гостей), от тільки Бумбокс 16-го та Люк 23-го ))
було кльово…
ми йшли,
шукали кращий спуск до золотого пляжу,
шукали місце для нашого наметового містечка,
ставили намети,
готували їжу,
мили посуд водою з моря,
купалися на золотому разом з медузами (бєє, добре хоч вони через пару днів зникли),
ходили високо вгору до джерела за водою,
дивувались незвичному ракурсу сплячої красуні,
бачили біля джерела дуже милу родину похідників - молоді батьки з десь 4-5-тирічний сином (вони були росто суперові!),
грали у різні дурацькі ігри,
спостерігали за безмежним зірковим небом (бачили навіть чумацькій шлях кілька разів),
співали вночі, вже лежачи в своїх наметах (ги-ги, таки собі намети, що співають),
купалися в чистій-пречистій воді на моєму найулюбелнішему пляжику,
розв’язували японські кросворди,
спали вдень, коли було спекотно,
бачили самоній білий парусник десь далеко в морі,
знову купалися,
дивились на сонце, що сідає за гору,
співали вночі біля багаття, (але спляча красуня так і не прокинулась(((, мабуть її може розбудити лише казковий принц ),
розв’язували “да-нєткі”,
розглдали зірки та цікаву форму місяної доріжки на воді,
купались голі вночі 
(вода майже не фосфорилась, мабуть місяць був дуже яскравий),
збирали речі, коли сонце ще не показалось за горою,
йшли до Балаклави…
похід пройшов, я вважаю, достатньо вдало )) тепер кілька днів не буду їсти каши, та до травня постараюся придбати власний спальник та великий рюкзак
а ви колись їздили в маршрутці о другій ночі разом з однокурсниками, що випадково опинились в цьому ж місті в той же час, причому один з них - Стас П’єха,
а серед решти пасажирів можна впізнати Джей Ло, Джастіна Тімберлейка та самого Філіпа Кіркорова!!)) ?
З.І. ні, я нічого не нюхала, і навіть не курила хай живе магазин ЛЮБІМИЙ!! 
З.З.І. мені подобається моє останнє тінейджерське літо) навіть якісь сукі мрачниє дивні люди, що дзвонять з незнайомих номерів зранку і, розбудивши мене, просто кладуть слухавку, мене на напрягають
Останні коментарі