буває так
дивишся кіно, і ніби сюжет тобі подобається, і вже все наближується до кульмінації, і раптом починає смердіти пахнути хепіендом…і ти думаєш “ні! тільки не це!!! такий же ж кльовий фільм, це буде так банально, так попсово, так тупо врешті-решт…”
і ось він енд, але зовсім не хепі…і тобі стає трохи сумно, і дуууже шкода головного героя…любов його врятувала, але не перемогла в кінці(
мдя, краще б таки був факін хепіенд
майже завжди, як іду на пари, на одному і тому самому місці на люку сидять дві кошильди) гріються. вони, мабуть, вже скоро будуть мене впізнавати і посміхатись у відповідь на мої вітання.
сьогодні ще так снігом присипало, а вони все сидять, немов на острівці) дуже милі
дивно, але ввечері вони кудись зникають, мабуть по своїх котячих справах десь ходять ))
врнаці прокинулась від стуку в двері, це була наша коменда : “ну що, будете ліжко міняти?”
о це так добрий ранок 
а вдень ще і воду гарячу дали)
слухаю Radio Swiss Jazz тут
кльове
хочу навчитись грати на клавішних…
потрохи дивлюсь E.R. - милуюсь доктором Ковачем. з дитинства люблю цього героя)
чому лінь приходить скоріше, ніж новий робочий тиждень ?
Грудень 15, 2008Uncategorized
хочу додому, на теплу маленьку затишну кухню.
вечір.
на вікні - по рамі різнокольорові вогники, що блимають,
за вікном - сніг, якого майже нема, навіть взимку,
на столі - свічки, що гарять і приємно пахнуть.
аромат теплого вина, мммм
і тобі справді ДОБРЕ …далі »
Останні коментарі